гаплологія
гаплоло́гія
• гаплологія
(від грец. 'απλός — простий і λόγος — слово)
- спрощення звукового складу слова внаслідок дисимілятивного випадіння одного з двох сусідніх (рідше — не сусідніх) однакових або близьких за звучанням складів. Іноді Г. відбиває процес істор. розвитку звукової структури слова [напр., "трагікомедія" — з "трагікокомедія", "березіль" (чи "березоль") — з "березозіль" ("березозоль")]. В усному мовленні, переважно діалектному та розмовно-просторічному, Г. може спричинюватися його швидким темпом або законом економії артикуляторної енергії (напр., "Конович" — з "Кононович", "сьодні" — з "сьогодні"). У худож. л-рі Г. використовується для надання мові твору чи мовленню персонажа говірково-просторічного або розмовного відтінку (напр., "У хаті на мент заніміло", А. Головко).
О. Д. Пономарів.
Значення в інших словниках
- гаплологія — гаплоло́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гаплологія — -ї, ж. Спрощення звукового складу слова як наслідок опущення перев. одного з двох однакових сусідніх складів, напр.: мінералогія (з мінералологія). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гаплологія — ГАПЛОЛО́ГІЯ, ї, ж., лінгв. Спрощення звукового складу слова як наслідок опущення одного з двох, перев. однакових сусідніх складів, напр.: мінерало́гія (замість мінералоло́гія). Вершинними прозаїчними творами Ю. Яновського є “Вершники” і “Чотири шаблі”. Словник української мови у 20 томах
- гаплологія — гаплоло́гія (від грец. άπλόος – простий і ...логія) спрощення структури слова шляхом опущення одного з двох сусідніх складів («мінералогія» – від «мінералологія»). Словник іншомовних слів Мельничука
- гаплологія — ГАПЛОЛО́ГІЯ, ї, ж. Спрощення звукового складу слова як наслідок опущення перев. одного з двох однакових сусідніх складів, напр.: мінерало́гія (з мінералоло́гія). Словник української мови в 11 томах