гнома
гно́ма
• гнома
(грец. γνώμη — думка, судження, висновок)
1) В античній трагедії — повчальний вислів, яким закінчувався монолог. У 6 ст. до н. е. існувала т. з. гномічна поезія, видатними представниками якої були Гесіод, Солон, Ксенофан, Архілох. Пізніше вона поширилася в сх. л-рах: перс., араб., індійській.
2) В сучас. поезії — дуже стислий вірш, переважно на 2 — 4 рядки, який містить мудру думку, напр.:
Що доля нелегка, — в цім користь і своя є. Блаженний сон душі мистецтву не сприяє.
(Л. Костенко).
Див. також Афоризм, Апофегма.
В. М. Лесин.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)