гімн
• гімн
(грец. ύμνος)
- урочистий муз. твір на вірш програмного характеру. Є Г. державні, революційні, військові, на честь видатних людей, героїв тощо. Виконання Г. пов'язане з урочистими подіями, офіційними церемоніями, демонстраціями, парадами. Літ. основою Г. є звичайно вірш, сповнений символікою і високим публіцистич. пафосом. Розрахований на масове сприйняття й виконання, Г. відзначається широкою урочистою мелодією розміреного (частіше маршового) характеру. Поняття "гімн" змінювалося історично. У Старод. Греції Г. називали культові пісні на честь богів і переможців (напр., пеон, присвячений Аполлонові, дифірамб, присвячений Діонісу, гіпорхема). В часи середньовіччя були поширені духовні Г., пов'язані з антифеод. нар. рухами. В періоди визвольної боротьби Г. виконують роль бойових, закличних пісень (напр., гуситські Г., "Марсельєза"). І. Франко назвав Г. свій вірш "Вічний революціонер" (на муз. поклали М. Лисенко, С. Людкевич).
Г. революц. пролетаріату став "Інтернаціонал" (муз. П. Дегейтера, слова Е. Потьє; укр. переклад М. Вороного) — тепер партійний Г. в СРСР. У Рад. Союзі є державний Г. СРСР (муз. О. В. Александрова, текст С. Михалкова та Г. Ель-Регістана) і держ. гімни союзних республік. Сучас. Гімн УРСР (муз. авторського колективу під керівництвом А. Лебединця, текст П. Тичини й М. Бажана) затверджено Указом Президії Верх. Ради УРСР від 22.III 1978.
Н. М. Гаєвська.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)