гімн
ГІМН, у, ч.
1. Урочиста пісня, прийнята як символ державної або громадської єдності.
А гімн росте, густішає, оркестр, хори злилися, втягли голоси тисяч грудей, розсунених морозом, розідраних екстазом (В. Винниченко);
Державним Гімном України є національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплету і приспіву твору Павла Чубинського в такій редакції: “Ще не вмерла України і слава, і воля” (з газ.).
2. Урочиста хвалебна пісня або музичний твір на честь кого-, чого-небудь.
Дівчата .. стоять Перед Кіпридою і влад Співають гімн (Т. Шевченко);
І сідає поет, і хоче творити не безпорадний реквієм, а гімн весняному шумові (М. Хвильовий).
3. перен. Захоплена хвала кому-, чому-небудь.
Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості. Навчайте та напоумляйте самих себе! Вдячно співайте у ваших серцях Господеві псалми, гімни, духовні пісні! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Хор кінчає витяжну мелодію, ніби гімн русалкам, гімн весні (І. Нечуй-Левицький);
Заспіває гімни сонцю розгойдана вулиця, і встане на ввесь свій зріст така близька, така далека Синя Волошка (Б. Антоненко-Давидович);
Натхненні поетичні гімни сонцеві, вітрові, дощеві проспівані П. Тичиною в книзі “Сонячні кларнети” (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)