гімназист

ГІМНАЗИ́СТ, а, ч.

Учень гімназії.

Мені кілька місяців помагав учитися Іван Плешкан, старший гімназист з сусіднього села (В. Стефаник);

Богданові батьки не знали, що Богдан разом з іншими гімназистами пішов записуватись до українського війська (Ю. Покальчук);

Коли влаштовувалися спортивні змагання, вчитель латини й історії Микола Зеров виходив на бігову доріжку разом із старшими гімназистами (з мемуарної літ.);

Улітку 1874 року гімназист Іван Франко вперше завітав у гості до свого товариша по навчанню Ярослава Рошкевича, де й познайомився з його рідною сестрою Ольгою (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. гімназист — гімнази́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гімназист — [г'імназист] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў  Орфоепічний словник української мови
3. гімназист — -а, ч. Учень гімназії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гімназист — Гімнази́ст, -та; -зи́сти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. гімназист — ГІМНАЗИ́СТ, а, ч. Учень гімназії. Мені кілька місяців помагав учитися Іван Плешкан, старший гімназист з сусіднього села (Стеф., II, 1953, 13); Ще будучи гімназистом, Ф.  Словник української мови в 11 томах