драбинка

драби́нка

• драбинка

- графічне членування віршового рядка на підряддя (східці). Ритмічні паузи в місцях поділу посилюють експресивне звучання виділених слів, надають рядкові особливої виразності. В. Маяковський, який перший почав використовувати Д., розглядав її як своєрідний допоміжний пунктуаційний засіб, що доповнює логічне членування вірша емоційним. На відміну від стовпчика, тобто графічної розбивки, де слова розміщуються вертикально одне під одним, від чого губляться межі рядка, Д. поєднує членування і на підряддя, і на віршові рядки, як. напр., у вірші "Ярославу Галану" Д. Павличка:

Я у Майданеку

під купами попелу

відшукаю

жевріючі

братів серця.

Д. найчастіше застосовується в акцентному вірші, у дольнику, тактовику та ін. формах тонічного вірша.

■ Літ.: Маяковский В. Как делать стихи? В кн.: Маяковский В. Избранные произведения, т. 2. М., 1953; Гаспаров М. Л. Современный русский стих. Метрика и ритмика. М., 1974.

Н. В. Костенко.

Значення в інших словниках

1. драбинка — Драби́нка: — ясла [1]  Словник з творів Івана Франка
2. драбинка — драби́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. драбинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до драбина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. драбинка — ДРАБИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до драби́на. [Зінька:] Ач, який святий та божий, без драбинки лізе на небо! (Кроп., II, 1958, 30); Хлопці кинулись, загнали [худобу].., а жінки Подоїли й подавали Паші всім за драбинки (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. драбинка — Драбина, -ни ж. 1) Переносная лѣстница. Вас. 195. Чуб. VII. 388. Нема тії драбини, щоб до неба достала. Ном. № 394. 2) = драбки. Чуб. VII. 402, 403. Kolb. І. 67. Занедужав чумаченько, на драбину похилився. Мет. 458. 3) Рѣшетка возлѣ яслей. ум. драбинка, драбиночка.  Словник української мови Грінченка