драбинка
ДРАБИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до драби́на.
[Зінька:] Ач, який святий та божий, без драбинки лізе на небо! (Кроп., II, 1958, 30);
Хлопці кинулись, загнали [худобу].., а жінки Подоїли й подавали Паші всім за драбинки (Фр., X, 1954, 247);
Лец-Отаманів ще від батька навчився поважати начальство. Цю рису в ньому цінували, і він хутко став просуватися по військовій драбинці (Панч, І, 1956, 188);
У Микити широкі плечі, великі уші і стрижений драбинкою чуб на голові (Вас., І, 1959, 267).
Словник української мови (СУМ-11)