еклога
екло́га
• еклога
(від давньогрец. εκλογή — вибір, відбір)
- найважливіший жанровий різновид буколіки (пасторалі). В антич. л-рі Е. писали Феокріт (4 — 3 ст. до н. е.), Вергілій, Кальпурній (1 ст. н. е.), Немесіан (3 ст. н. е.). Класичний приклад ренесансної Е. — "Календар пастуха" Е. Спенсера. На Україні в добу пізнього Ренесансу (16 ст.) латиномовні Е. писав Григорій Чуй Русин. За багатьма ознаками до Е. можна віднести твори польс.-укр. поетів 17 ст.: "Женці" С. Симоніда, "Співаки" Ю. Б. Зиморовича, окр. твори С. Зиморовича з кн. "Роксоланки, або Руські панни" та ін. У київ. поетиках 17 — 18 ст. ("Кастильське джерело", 1685; "Ліра", 1696; "Сад поетичний", 1736) Е. ототожнюється з буколічною поезією. Феофан Прокопович вказував на алегор. характер дійових осіб Е. (селяни, пастухи, міфічні істоти) та їхніх пісень, в яких іноді можна помітити політ. мотиви і натяки.
♦ Вид.: [Еклоги]. В кн.: Зеров М. Вибране. К., 1966; Вергилий. Буколики. Георгики. Знеида. М., 1979; Поздняя латинская поэзия. М., 1982; Антологія української поезії, т. 1. К., 1984; Українська поезія XVI століття. К., 1987.
■ Літ.: Довгалевський Митрофан. Поетика (Сад поетичний). К., 1973; Маслюк В. П. Латиномовні поетики і риторики XVII — першої половини XVIII ст. та їх роль у розвитку теорії літератури на Україні. К., 1983.
І. П. Бетко.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)