загадка
зага́дка
• загадка
- жанр усної народної творчості, відомий в усіх народів світу. Часто це — метафор. вислів розповідного або питального характеру, розрахований на догадливість, кмітливість тих, що розгадують. Хитромудре запитання З. здебільшого має просту відгадку ("Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий" — небо, зорі, місяць; "Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє" — письмо). З. побутують окремо або входять до худож. контексту ін. фольклорних жанрів — обрядової поезії, казок, балад тощо. Існують тісні зв'язки між З. і прислів'ями. З. характеризуються стислістю форми, вони багаті на метафори, метонімії, алегор. образи, оксиморони, влучні рими, алітерації, асонанси тощо. В нар. педагогіці З. є засобом виховання уважності, кмітливості, розвитку худож. мислення. Укр. З. збирали й вивчали Г. Ількевич, М. Закревський, П. Чубинський, І. Манжура, І. Бессараб., О. Малинка та ін. Найповніші видання дореволюц. часу — "Малоруські та галицькі загадки" К. Сементовського (1851), "Українські приказки, прислів'я і таке інше" М. Номиса (1864). Укр. З. використовуються в різних жанрах худож. л-ри. Літ. обробки З. є у Л. Боровиковського, Л. Глібова, Ю. Федьковича, І. Франка, С. Васильченка, П. Тичини та ін.
♦ Вид.: Загадки. К., 1962; Загадки. К., 1987.
■ Літ.: Попов П. М. Загадки. В кн.: Українська народна поетична творчість, т. 1. К., 1958.
М. М. Пазяк.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)