клаузула
кла́узула
• клаузула
(лат. clausula — закінчення, кінцівка)
1) У риториці — закінчення промови або її частини з акцентуванням на провідній думці.
2) У віршуванні — заключні склади віршового рядка, починаючи від останнього наголошеного складу:
Гори мої висóкії,
Не так і висóкі,
Як хороші, хорóшії.
Блакитні, здалéка.
[Т. Шевченко. "Сон" ("Гори мої високії")].
К. бувають: чоловічі — з наголосом на останньому складі; жіночі — з наголосом на другому від кінця складі; дактилічні — з наголосом на третьому від кінця складі; гіпердактилічні — з наголосом на четвертому, п'ятому і т. д. від кінця складі.
Г. К. Сидоренко.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)