клаузула
КЛА́УЗУЛА, и, ж.
1. юр. Спеціальна умова, передбачена чи обумовлена в договорі, заповіті і т. ін.
Найчастіше клаузула використовується в міжнародних договорах і угодах, де позначає особливі положення й умови (з наук.-попул. літ.);
Клаузула про націю, якій надається найбільше сприяння, є двосторонньою (з навч. літ.).
2. книжн. У риториці – завершальна частина промови оратора, ретельно опрацьована в стилістичному і звуковому відношеннях.
Йому вдалося закінчити промову прекрасною клаузулою (із журн.).
3. літ. Кінцеві склади віршованого рядка або рядка ритмізованої прози, які йдуть за останнім наголошеним складом.
Виразно виступає в романі також фігура перелічення з двотактною ударною клаузулою (з наук. літ.);
Якщо віршований рядок закінчується на наголошений склад, то клаузула називається чоловічою (з навч. літ.).
△ (1) Ескалаці́йна кла́узула – умова в колективному договорі, яка вимагає підвищення заробітної плати щодо зростання цін.
Ескалаційна клаузула іноді може вноситися у франчайзингові контракти (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)