композиція
компози́ція
• композиція
(лат. compositio — складання, з'єднання)
- організація худож. твору як співвіднесеність і взаємодія його компонентів. К. включає в себе не тільки архітектоніку, групування образів і оформлення сюжету, а й єдність усіх образних засобів твору. Велику роль у виборі К. відіграють особливості худож. мислення письменника, родові й жанрові ознаки твору. Напр., К. ліричного вірша досить довільна, нерідко — асоціативна, тоді як основою будови епічного твору є сюжет. Свої закономірності має К. драми, в основі якої — дія (див. Акт) і діалог.
К. — категорія рухома, тобто історично змінна. її закони мали канонічний характер лише в л-рі класицизму, який вимагав від твору єдності дії, часу та місця. Наступні етапи розвитку л-ри характеризуються розкутістю в пошуках організації худож. матеріалу. Представники бароккової поезії (див. Барокко) ускладнювали твір нагромадженням деталей художніх, перипетій, словесних характеристик. Письменники-сентименталісти полюбляли виражати почуття літ. героїв через їх листування. Романтики, будуючи К. твору, вдавалися до контрастів і протиставлень. К. у творах модерністів (див. Модернізм) відзначається калейдоскопічністю, що відповідає поглядові на світ як на хаотичне нагромадження предметів і явищ. Способи будови реалістичного твору різноманітні, але всі елементи його К. взаємозв'язані і взаємозумовлені. В центрі сюжетної К. літ. твору — гол. тематичний конфлікт, то визначає порядок розгортання подій і розстановку персонажів. До елементів сюжету і К. належать експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, епілог (будь-яка з цих частин, або навіть і кілька, можуть бути відсутніми). К. включає до худож. системи твору також образ автора, оповідача, вставні новели, ліричні відступи, ретроспекції, ритм, що надає стрункості творові, забезпечує єдність його змісту і форми. Особливо велика роль К. у худож. організації роману. Існує багато худож.-образних засобів організації матеріалу, підпорядкованих законам К.: деталь художня, портрет, пейзаж, інтер'єр, паралелізм сюжетних ліній, контрапункт, парні образи, листування персонажів, перехресні характеристики, авторські описи тощо. До засобів композиційної організації худож. матеріалу належать також монтаж літературний і підтекст.
Проблеми К. худож. твору цікавили багатьох майстрів слова. Глибокі думки про будову літ. творів, зокрема поетичних, залишили Т. Шевченко та І. Франко. В рад. літературознавстві інтерес до питань К. був великим у 30-х pp. Пізніше К. досліджували у зв'язку з вивченням жанрів та літ. процесу певних істор. періодів. Як самостійна естетична категорія К. досліджена ще недостатньо.
■ Літ.: Жирмунский В. Композиция лирических стихотворений. Пг., 1921; Рыбникова М. А. По вопросам композиции. М., 1924; Русаков С. Т. Архитектоника и композиция литературно-художественных произведений. Томск, 1926; Русские писатели о литературном труде, т. 4. Л., 1956; Холодов Е. Г. Композиция драмы. М., 1957; Українські письменники про літературу та мову. К., 1961; Кожинов В Сюжет, фабула, композиция. В кн.: Теория литературы. Основные проблемы в историческом освещении, кн. 2. М., 1964; Денисова Т. Н. Роман і проблеми його композиції, К., 1968; Успенский Б. А. Поетика композиции. М., 1970; Лесик В. В. Композиція художнього твору. К., 1972.
Т. Н. Денисова.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)