композиція

КОМПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж,

1. тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв’язок складових частин художнього твору, картини тощо.

Композицією літературного твору називається така побудова, яка об’єднує всі його частини в єдине ціле (Укр. літ., 9, 1957. 125);

Привертає [малюнок В. Г. Литвиненка] увагу своєю динамічністю, майстерним виконанням і переконливою композицією (Укр. рад. граф., 1957, 58);

Композиція вишивки — це творчо обдумане сполучення різних елементів узору (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 72).

2. Музичний твір.

Моя улюблена композиція [увертюра до «Вільгельма Телля» Д. Россіні] вводить мене звичайно в поважний та притім бадьорий настрій (Фр., IV, 1950, 347);

Шкода, що Лисенкові не можна друкувати нових композицій до Шевченка (Л. Укр., V, 1956, 91);

Державна заслужена академічна капела УРСР «Думка» включає до програми.. нові композиції П. Майбороди та ін. (Мист., 6, 1958, 5);

// Твір живопису, скульптури тощо, який має певну будову.

*У порівн. Стоїмо.. притулившись одне до одного на вузькому виступі, ніби кам’яна композиція (Вільде, Сестри.., 1958, 540);

// Твір, який складається з літературної та музичної частин, об’єднаних однією темою, сюжетом.

Найкраще самобутній талант С. Людкевича, розмах його мистецької думки виявився у двох монументальних композиціях на слова Тараса Шевченка — кантаті-симфонії «Кавказ» і кантаті «Заповіт» (Мист., 1, 1963, 6).

3. тільки одн. Теорія складання музичних творів.

Клас композиції;

// Складання музичних творів.

Значення в інших словниках

1. композиція — компози́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. композиція — КОМПОЗИЦІЯ – КОМПОНУВАННЯ Композиція, -ї, ор, -єю. 1. Будова, структура, розташування та взаємозв’язок художнього твору, картини тощо: композиція роману, хореографічна композиція, шахова композиція. 2. Музичний твір, твір живопису тощо. Компонування.  Літературне слововживання
3. композиція — (від лат. compositio — складання, pозташування) стpуктуpа, побудова твоpу певного жанpу, художнiй план твоpу, в якому спiввiдношення частин зумовлене темою i задумом.  Словник стилістичних термінів
4. композиція — (твору) будова, структура; (насмикана з різних творів) компіляція, насмиканина; (музична) твір, опус.  Словник синонімів Караванського
5. композиція — [композиц'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
6. композиція — I -ї, ж. У древньому праві – грошове відшкодування потерпілому за нанесені йому тілесні ушкодження. II -ї, ж. 1》 тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв'язок складових частин художнього твору, картини тощо. 2》 Музичний твір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. композиція — (лат. compositio — складання, розміщення) — 1. Процес музичної творчості. 2. Закінчений музичний твір. 3. Побудова музичного твору, розташування і співвідношення його частин. 4. Наука про гармонію, поліфонію, музичну форму та інструментовку.  Словник-довідник музичних термінів
8. композиція — КОМПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв'язок складників художнього твору, картини і т. ін. Композицією літературного твору називається така побудова, яка об'єднує всі його частини в єдине ціле (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
9. композиція — Ї, ж. Суміш. Прикольна композиція на салат.  Словник сучасного українського сленгу
10. композиція — Згода  Словник застарілих та маловживаних слів
11. композиція — • композиція (лат. compositio — складання, з'єднання) - організація худож. твору як співвіднесеність і взаємодія його компонентів. К. включає в себе не тільки архітектоніку, групування образів і оформлення сюжету, а й єдність усіх образних засобів твору.  Українська літературна енциклопедія
12. композиція — компози́ція (від лат. compositio – складання, створення) 1. Побудова художнього твору, зумовлена змістом, характером і призначенням. Визначає сприйняття його. 2. Структура музичного твору. Музична форма.  Словник іншомовних слів Мельничука
13. композиція — БУДО́ВА (взаємне розташування частин у складі чого-небудь), СТРУКТУ́РА, ПОБУДО́ВА, ОРГАНІЗА́ЦІЯ (підкреслюється взаємозалежність, взаємозумовленість компонентів всередині певного цілого); КОМПОЗИ́ЦІЯ, АРХІТЕКТО́НІКА спец.  Словник синонімів української мови
14. композиція — Компози́ція, -ції, -цією; -зи́ції, -цій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
15. композиція — (лат. — поєднання) Система побудови художніх творів, спрямована на отримання гармонійного сполучення різних частин, на досягнення цілісності і образної завершеності. На відміну від конструктивності жоден з елементів...  Архітектура і монументальне мистецтво