1. Словник української мови в 11 томах

композиція

КОМПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж,

1. тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв’язок складових частин художнього твору, картини тощо.

Композицією літературного твору називається така побудова, яка об’єднує всі його частини в єдине ціле (Укр. літ., 9, 1957. 125);

Привертає [малюнок В. Г. Литвиненка] увагу своєю динамічністю, майстерним виконанням і переконливою композицією (Укр. рад. граф., 1957, 58);

Композиція вишивки — це творчо обдумане сполучення різних елементів узору (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 72).

2. Музичний твір.

Моя улюблена композиція [увертюра до «Вільгельма Телля» Д. Россіні] вводить мене звичайно в поважний та притім бадьорий настрій (Фр., IV, 1950, 347);

Шкода, що Лисенкові не можна друкувати нових композицій до Шевченка (Л. Укр., V, 1956, 91);

Державна заслужена академічна капела УРСР «Думка» включає до програми.. нові композиції П. Майбороди та ін. (Мист., 6, 1958, 5);

// Твір живопису, скульптури тощо, який має певну будову.

*У порівн. Стоїмо.. притулившись одне до одного на вузькому виступі, ніби кам’яна композиція (Вільде, Сестри.., 1958, 540);

// Твір, який складається з літературної та музичної частин, об’єднаних однією темою, сюжетом.

Найкраще самобутній талант С. Людкевича, розмах його мистецької думки виявився у двох монументальних композиціях на слова Тараса Шевченка — кантаті-симфонії «Кавказ» і кантаті «Заповіт» (Мист., 1, 1963, 6).

3. тільки одн. Теорія складання музичних творів.

Клас композиції;

// Складання музичних творів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. композиція — компози́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. композиція — КОМПОЗИЦІЯ – КОМПОНУВАННЯ Композиція, -ї, ор, -єю. 1. Будова, структура, розташування та взаємозв’язок художнього твору, картини тощо: композиція роману, хореографічна композиція, шахова композиція. 2. Музичний твір, твір живопису тощо. Компонування. Літературне слововживання
  3. композиція — (від лат. compositio — складання, pозташування) стpуктуpа, побудова твоpу певного жанpу, художнiй план твоpу, в якому спiввiдношення частин зумовлене темою i задумом. Словник стилістичних термінів
  4. композиція — (твору) будова, структура; (насмикана з різних творів) компіляція, насмиканина; (музична) твір, опус. Словник синонімів Караванського
  5. композиція — [композиц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  6. композиція — I -ї, ж. У древньому праві – грошове відшкодування потерпілому за нанесені йому тілесні ушкодження. II -ї, ж. 1》 тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв'язок складових частин художнього твору, картини тощо. 2》 Музичний твір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. композиція — (лат. compositio — складання, розміщення) — 1. Процес музичної творчості. 2. Закінчений музичний твір. 3. Побудова музичного твору, розташування і співвідношення його частин. 4. Наука про гармонію, поліфонію, музичну форму та інструментовку. Словник-довідник музичних термінів
  8. композиція — КОМПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв'язок складників художнього твору, картини і т. ін. Композицією літературного твору називається така побудова, яка об'єднує всі його частини в єдине ціле (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  9. композиція — Ї, ж. Суміш. Прикольна композиція на салат. Словник сучасного українського сленгу
  10. композиція — Згода Словник застарілих та маловживаних слів
  11. композиція — • композиція (лат. compositio — складання, з'єднання) - організація худож. твору як співвіднесеність і взаємодія його компонентів. К. включає в себе не тільки архітектоніку, групування образів і оформлення сюжету, а й єдність усіх образних засобів твору. Українська літературна енциклопедія
  12. композиція — компози́ція (від лат. compositio – складання, створення) 1. Побудова художнього твору, зумовлена змістом, характером і призначенням. Визначає сприйняття його. 2. Структура музичного твору. Музична форма. Словник іншомовних слів Мельничука
  13. композиція — БУДО́ВА (взаємне розташування частин у складі чого-небудь), СТРУКТУ́РА, ПОБУДО́ВА, ОРГАНІЗА́ЦІЯ (підкреслюється взаємозалежність, взаємозумовленість компонентів всередині певного цілого); КОМПОЗИ́ЦІЯ, АРХІТЕКТО́НІКА спец. Словник синонімів української мови
  14. композиція — Компози́ція, -ції, -цією; -зи́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. композиція — (лат. — поєднання) Система побудови художніх творів, спрямована на отримання гармонійного сполучення різних частин, на досягнення цілісності і образної завершеності. На відміну від конструктивності жоден з елементів... Архітектура і монументальне мистецтво