композиція

КОМПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж.

1. тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв'язок складників художнього твору, картини і т. ін.

Композицією літературного твору називається така побудова, яка об'єднує всі його частини в єдине ціле (з наук. літ.);

Малюнок художника привертає увагу своєю динамічністю, майстерним виконанням і переконливою композицією (з наук.-попул. літ.);

Композиція вишивки – це творчо обдумане поєднання різних елементів узору (з наук. літ.);

Моя історія не відзначалася стрункістю композиції, місцями я квапився, перестрибуючи з одного на інше, місцями вдавався в зайві подробиці, але дід не перебивав мене (О. Авраменко, В. Авраменко).

2. Твір (музики, живопису і т. ін.), що характеризується визначеною будовою, цілісністю.

Моя улюблена композиція [увертюра до “Вільгельма Телля” Д. Россіні] вводить мене звичайно в поважний та притім бадьорий настрій (І. Франко);

Особливо велике зацікавлення викликала робота К. Білокур “Цар-колос”. У центрі композиції на темному фоні зображено золотисті колоски жита й пшениці (з наук. літ.);

Талановитий художник не боїться перенавантажувати композиції картин символічними образами (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Стоїмо, .. притулившись одне до одного на вузькому виступі, ніби кам'яна композиція (Ірина Вільде);

// Твір, який складається з літературної та музичної частин, об'єднаних однією темою, сюжетом.

Найкраще самобутній талант С. Людкевича, розмах його мистецької думки виявився у двох монументальних композиціях на слова Тараса Шевченка – кантаті-симфонії “Кавказ” і кантаті “Заповіт” (з наук. літ.).

3. муз. Теорія складання музичних творів.

Шкода, що Лисенкові не можна друкувати нових композицій до Шевченка (Леся Українка);

Тоді ще не було плеєрів, я сам носив у собі десятки композицій і вони самі собою вмикалися, часом усі водночас (Ю. Андрухович);

Ще навчаючись у класі композиції Анатолія Коломійця, учня Левка Ревуцького, Яковчук почав записувати пісенний фольклор рідного Поділля (з газ.);

// Складання музичних творів.

Збоку легко було помітити, скільки сил віддає композиції М. Лисенко, як кладе кожну ноту в загальну структуру музичного твору (з публіц. літ.).

4. Складання шахових задач і етюдів.

Шаховий етюд як один із різновидів композиції ґрунтується на тому, що одна зі сторін (зазвичай білі) має виконати завдання (виграти чи зробити нічию) без зазначення кількості ходів, необхідних для досягнення цієї мети (з наук.-попул. літ.).

5. перев. мн., спец. Поєднання матеріалів, ліків і т. ін. у певному співвідношенні.

Вже створено нові антибіотики, композиції для розчинення ниркових каменів (з наук. літ.);

Композиції лікарських рослин хмелю й меліси відрізняються тим, що додатково містять адоніс, вереск, шавлію, душицю, чабрець, яснотку, пустирник (з наук.-попул. літ.);

Для регулювання властивостей лаків у композиції вводяться різні смоли (із журн.).

△ (1) Ша́хова компози́ція – одна з категорій шахової гри.

У звичайних шахових композиціях домінує шахова позиція з обов'язковим дотримуваннням правил одного гравця (з наук.-попул. літ.);

Для удосконалення майстерності часто гравець штучно вибудовує шахову композицію та шукає її шляхи розв'язання (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. композиція — компози́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. композиція — КОМПОЗИЦІЯ – КОМПОНУВАННЯ Композиція, -ї, ор, -єю. 1. Будова, структура, розташування та взаємозв’язок художнього твору, картини тощо: композиція роману, хореографічна композиція, шахова композиція. 2. Музичний твір, твір живопису тощо. Компонування. Літературне слововживання
  3. композиція — (від лат. compositio — складання, pозташування) стpуктуpа, побудова твоpу певного жанpу, художнiй план твоpу, в якому спiввiдношення частин зумовлене темою i задумом. Словник стилістичних термінів
  4. композиція — (твору) будова, структура; (насмикана з різних творів) компіляція, насмиканина; (музична) твір, опус. Словник синонімів Караванського
  5. композиція — [композиц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  6. композиція — I -ї, ж. У древньому праві – грошове відшкодування потерпілому за нанесені йому тілесні ушкодження. II -ї, ж. 1》 тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв'язок складових частин художнього твору, картини тощо. 2》 Музичний твір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. композиція — (лат. compositio — складання, розміщення) — 1. Процес музичної творчості. 2. Закінчений музичний твір. 3. Побудова музичного твору, розташування і співвідношення його частин. 4. Наука про гармонію, поліфонію, музичну форму та інструментовку. Словник-довідник музичних термінів
  8. композиція — Ї, ж. Суміш. Прикольна композиція на салат. Словник сучасного українського сленгу
  9. композиція — Згода Словник застарілих та маловживаних слів
  10. композиція — • композиція (лат. compositio — складання, з'єднання) - організація худож. твору як співвіднесеність і взаємодія його компонентів. К. включає в себе не тільки архітектоніку, групування образів і оформлення сюжету, а й єдність усіх образних засобів твору. Українська літературна енциклопедія
  11. композиція — компози́ція (від лат. compositio – складання, створення) 1. Побудова художнього твору, зумовлена змістом, характером і призначенням. Визначає сприйняття його. 2. Структура музичного твору. Музична форма. Словник іншомовних слів Мельничука
  12. композиція — БУДО́ВА (взаємне розташування частин у складі чого-небудь), СТРУКТУ́РА, ПОБУДО́ВА, ОРГАНІЗА́ЦІЯ (підкреслюється взаємозалежність, взаємозумовленість компонентів всередині певного цілого); КОМПОЗИ́ЦІЯ, АРХІТЕКТО́НІКА спец. Словник синонімів української мови
  13. композиція — Компози́ція, -ції, -цією; -зи́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. композиція — КОМПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж, 1. тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв’язок складових частин художнього твору, картини тощо. Композицією літературного твору називається така побудова, яка об’єднує всі його частини в єдине ціле (Укр. літ. Словник української мови в 11 томах
  15. композиція — (лат. — поєднання) Система побудови художніх творів, спрямована на отримання гармонійного сполучення різних частин, на досягнення цілісності і образної завершеності. На відміну від конструктивності жоден з елементів... Архітектура і монументальне мистецтво