1. Архітектура і монументальне мистецтво

композиція

(лат. — поєднання)

Система побудови художніх творів, спрямована на отримання гармонійного сполучення різних частин, на досягнення цілісності і образної завершеності. На відміну від конструктивності жоден з елементів К. не можна замінити через його унікальність у сполученні з іншими. Внаслідок того, що К. існує стільки же, скільки творів мистецтва, її феномен надзвичайно важкий для аналізу, можна визначати лише деякі загальні принципи і закономірності. В процесі навчання, в учбовому процесі художніх академій термін К., як правило, вживається відносно компоновки, хоча між ними існує принципова відмінність. Подібна ситуація склалась і в архітектурній теорії, згідно якій існують вертикальна й горизонтальна К., за розпланувальним прийомом розрізняються — відкрита й закрита, замкнена, компактна й розчленована, а також:

композиція антитетична (грец. — протилежність) — парне зображення прикраси (лівої і правої) із додержанням дзеркальної симетрії.

~ глибинно-просторова — сприйняття будівлі у глибині оточеного з боків простору.

~ ракурсна — розрахована на сприйняття будівлі лише у ракурсі.

~ об'ємна — визначається об'ємною побудовою загальної форми.

~ об'ємно-просторова — характерна сполученням об'ємних форм з просторовими.

~ просторова — їй притаманна наявність площин, що оточують простір, який домінує.

~ фронтальна — розрахована на фронтальне сприйняття фасадної площини.

~ центрична — спостерігається панування центральної осі, що визначає розпланувальне і об'ємне вирішення.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. композиція — компози́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. композиція — КОМПОЗИЦІЯ – КОМПОНУВАННЯ Композиція, -ї, ор, -єю. 1. Будова, структура, розташування та взаємозв’язок художнього твору, картини тощо: композиція роману, хореографічна композиція, шахова композиція. 2. Музичний твір, твір живопису тощо. Компонування. Літературне слововживання
  3. композиція — (від лат. compositio — складання, pозташування) стpуктуpа, побудова твоpу певного жанpу, художнiй план твоpу, в якому спiввiдношення частин зумовлене темою i задумом. Словник стилістичних термінів
  4. композиція — (твору) будова, структура; (насмикана з різних творів) компіляція, насмиканина; (музична) твір, опус. Словник синонімів Караванського
  5. композиція — [композиц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  6. композиція — I -ї, ж. У древньому праві – грошове відшкодування потерпілому за нанесені йому тілесні ушкодження. II -ї, ж. 1》 тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв'язок складових частин художнього твору, картини тощо. 2》 Музичний твір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. композиція — (лат. compositio — складання, розміщення) — 1. Процес музичної творчості. 2. Закінчений музичний твір. 3. Побудова музичного твору, розташування і співвідношення його частин. 4. Наука про гармонію, поліфонію, музичну форму та інструментовку. Словник-довідник музичних термінів
  8. композиція — КОМПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв'язок складників художнього твору, картини і т. ін. Композицією літературного твору називається така побудова, яка об'єднує всі його частини в єдине ціле (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  9. композиція — Ї, ж. Суміш. Прикольна композиція на салат. Словник сучасного українського сленгу
  10. композиція — Згода Словник застарілих та маловживаних слів
  11. композиція — • композиція (лат. compositio — складання, з'єднання) - організація худож. твору як співвіднесеність і взаємодія його компонентів. К. включає в себе не тільки архітектоніку, групування образів і оформлення сюжету, а й єдність усіх образних засобів твору. Українська літературна енциклопедія
  12. композиція — компози́ція (від лат. compositio – складання, створення) 1. Побудова художнього твору, зумовлена змістом, характером і призначенням. Визначає сприйняття його. 2. Структура музичного твору. Музична форма. Словник іншомовних слів Мельничука
  13. композиція — БУДО́ВА (взаємне розташування частин у складі чого-небудь), СТРУКТУ́РА, ПОБУДО́ВА, ОРГАНІЗА́ЦІЯ (підкреслюється взаємозалежність, взаємозумовленість компонентів всередині певного цілого); КОМПОЗИ́ЦІЯ, АРХІТЕКТО́НІКА спец. Словник синонімів української мови
  14. композиція — Компози́ція, -ції, -цією; -зи́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. композиція — КОМПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж, 1. тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв’язок складових частин художнього твору, картини тощо. Композицією літературного твору називається така побудова, яка об’єднує всі його частини в єдине ціле (Укр. літ. Словник української мови в 11 томах