1. Словник іншомовних слів Мельничука

композиція

компози́ція

(від лат. compositio – складання, створення)

1. Побудова художнього твору, зумовлена змістом, характером і призначенням. Визначає сприйняття його.

2. Структура музичного твору. Музична форма.

3. Музичний, живописний, скульптурний, графічний твір як кінцевий результат творчої праці митця.

4. Складний художній твір, що включає різні види мистецтва (напр., літературно-музична К.).

5. Створення музики.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. композиція — компози́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. композиція — КОМПОЗИЦІЯ – КОМПОНУВАННЯ Композиція, -ї, ор, -єю. 1. Будова, структура, розташування та взаємозв’язок художнього твору, картини тощо: композиція роману, хореографічна композиція, шахова композиція. 2. Музичний твір, твір живопису тощо. Компонування. Літературне слововживання
  3. композиція — (від лат. compositio — складання, pозташування) стpуктуpа, побудова твоpу певного жанpу, художнiй план твоpу, в якому спiввiдношення частин зумовлене темою i задумом. Словник стилістичних термінів
  4. композиція — (твору) будова, структура; (насмикана з різних творів) компіляція, насмиканина; (музична) твір, опус. Словник синонімів Караванського
  5. композиція — [композиц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  6. композиція — I -ї, ж. У древньому праві – грошове відшкодування потерпілому за нанесені йому тілесні ушкодження. II -ї, ж. 1》 тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв'язок складових частин художнього твору, картини тощо. 2》 Музичний твір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. композиція — (лат. compositio — складання, розміщення) — 1. Процес музичної творчості. 2. Закінчений музичний твір. 3. Побудова музичного твору, розташування і співвідношення його частин. 4. Наука про гармонію, поліфонію, музичну форму та інструментовку. Словник-довідник музичних термінів
  8. композиція — КОМПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв'язок складників художнього твору, картини і т. ін. Композицією літературного твору називається така побудова, яка об'єднує всі його частини в єдине ціле (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  9. композиція — Ї, ж. Суміш. Прикольна композиція на салат. Словник сучасного українського сленгу
  10. композиція — Згода Словник застарілих та маловживаних слів
  11. композиція — • композиція (лат. compositio — складання, з'єднання) - організація худож. твору як співвіднесеність і взаємодія його компонентів. К. включає в себе не тільки архітектоніку, групування образів і оформлення сюжету, а й єдність усіх образних засобів твору. Українська літературна енциклопедія
  12. композиція — БУДО́ВА (взаємне розташування частин у складі чого-небудь), СТРУКТУ́РА, ПОБУДО́ВА, ОРГАНІЗА́ЦІЯ (підкреслюється взаємозалежність, взаємозумовленість компонентів всередині певного цілого); КОМПОЗИ́ЦІЯ, АРХІТЕКТО́НІКА спец. Словник синонімів української мови
  13. композиція — Компози́ція, -ції, -цією; -зи́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. композиція — КОМПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж, 1. тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв’язок складових частин художнього твору, картини тощо. Композицією літературного твору називається така побудова, яка об’єднує всі його частини в єдине ціле (Укр. літ. Словник української мови в 11 томах
  15. композиція — (лат. — поєднання) Система побудови художніх творів, спрямована на отримання гармонійного сполучення різних частин, на досягнення цілісності і образної завершеності. На відміну від конструктивності жоден з елементів... Архітектура і монументальне мистецтво