1. Українська літературна енциклопедія

композиція

компози́ція

• композиція

(лат. compositio — складання, з'єднання)

- організація худож. твору як співвіднесеність і взаємодія його компонентів. К. включає в себе не тільки архітектоніку, групування образів і оформлення сюжету, а й єдність усіх образних засобів твору. Велику роль у виборі К. відіграють особливості худож. мислення письменника, родові й жанрові ознаки твору. Напр., К. ліричного вірша досить довільна, нерідко — асоціативна, тоді як основою будови епічного твору є сюжет. Свої закономірності має К. драми, в основі якої — дія (див. Акт) і діалог.

К. — категорія рухома, тобто історично змінна. її закони мали канонічний характер лише в л-рі класицизму, який вимагав від твору єдності дії, часу та місця. Наступні етапи розвитку л-ри характеризуються розкутістю в пошуках організації худож. матеріалу. Представники бароккової поезії (див. Барокко) ускладнювали твір нагромадженням деталей художніх, перипетій, словесних характеристик. Письменники-сентименталісти полюбляли виражати почуття літ. героїв через їх листування. Романтики, будуючи К. твору, вдавалися до контрастів і протиставлень. К. у творах модерністів (див. Модернізм) відзначається калейдоскопічністю, що відповідає поглядові на світ як на хаотичне нагромадження предметів і явищ. Способи будови реалістичного твору різноманітні, але всі елементи його К. взаємозв'язані і взаємозумовлені. В центрі сюжетної К. літ. твору — гол. тематичний конфлікт, то визначає порядок розгортання подій і розстановку персонажів. До елементів сюжету і К. належать експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, епілог (будь-яка з цих частин, або навіть і кілька, можуть бути відсутніми). К. включає до худож. системи твору також образ автора, оповідача, вставні новели, ліричні відступи, ретроспекції, ритм, що надає стрункості творові, забезпечує єдність його змісту і форми. Особливо велика роль К. у худож. організації роману. Існує багато худож.-образних засобів організації матеріалу, підпорядкованих законам К.: деталь художня, портрет, пейзаж, інтер'єр, паралелізм сюжетних ліній, контрапункт, парні образи, листування персонажів, перехресні характеристики, авторські описи тощо. До засобів композиційної організації худож. матеріалу належать також монтаж літературний і підтекст.

Проблеми К. худож. твору цікавили багатьох майстрів слова. Глибокі думки про будову літ. творів, зокрема поетичних, залишили Т. Шевченко та І. Франко. В рад. літературознавстві інтерес до питань К. був великим у 30-х pp. Пізніше К. досліджували у зв'язку з вивченням жанрів та літ. процесу певних істор. періодів. Як самостійна естетична категорія К. досліджена ще недостатньо.

■ Літ.: Жирмунский В. Композиция лирических стихотворений. Пг., 1921; Рыбникова М. А. По вопросам композиции. М., 1924; Русаков С. Т. Архитектоника и композиция литературно-художественных произведений. Томск, 1926; Русские писатели о литературном труде, т. 4. Л., 1956; Холодов Е. Г. Композиция драмы. М., 1957; Українські письменники про літературу та мову. К., 1961; Кожинов В Сюжет, фабула, композиция. В кн.: Теория литературы. Основные проблемы в историческом освещении, кн. 2. М., 1964; Денисова Т. Н. Роман і проблеми його композиції, К., 1968; Успенский Б. А. Поетика композиции. М., 1970; Лесик В. В. Композиція художнього твору. К., 1972.

Т. Н. Денисова.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. композиція — компози́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. композиція — КОМПОЗИЦІЯ – КОМПОНУВАННЯ Композиція, -ї, ор, -єю. 1. Будова, структура, розташування та взаємозв’язок художнього твору, картини тощо: композиція роману, хореографічна композиція, шахова композиція. 2. Музичний твір, твір живопису тощо. Компонування. Літературне слововживання
  3. композиція — (від лат. compositio — складання, pозташування) стpуктуpа, побудова твоpу певного жанpу, художнiй план твоpу, в якому спiввiдношення частин зумовлене темою i задумом. Словник стилістичних термінів
  4. композиція — (твору) будова, структура; (насмикана з різних творів) компіляція, насмиканина; (музична) твір, опус. Словник синонімів Караванського
  5. композиція — [композиц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  6. композиція — I -ї, ж. У древньому праві – грошове відшкодування потерпілому за нанесені йому тілесні ушкодження. II -ї, ж. 1》 тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв'язок складових частин художнього твору, картини тощо. 2》 Музичний твір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. композиція — (лат. compositio — складання, розміщення) — 1. Процес музичної творчості. 2. Закінчений музичний твір. 3. Побудова музичного твору, розташування і співвідношення його частин. 4. Наука про гармонію, поліфонію, музичну форму та інструментовку. Словник-довідник музичних термінів
  8. композиція — КОМПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв'язок складників художнього твору, картини і т. ін. Композицією літературного твору називається така побудова, яка об'єднує всі його частини в єдине ціле (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  9. композиція — Ї, ж. Суміш. Прикольна композиція на салат. Словник сучасного українського сленгу
  10. композиція — Згода Словник застарілих та маловживаних слів
  11. композиція — компози́ція (від лат. compositio – складання, створення) 1. Побудова художнього твору, зумовлена змістом, характером і призначенням. Визначає сприйняття його. 2. Структура музичного твору. Музична форма. Словник іншомовних слів Мельничука
  12. композиція — БУДО́ВА (взаємне розташування частин у складі чого-небудь), СТРУКТУ́РА, ПОБУДО́ВА, ОРГАНІЗА́ЦІЯ (підкреслюється взаємозалежність, взаємозумовленість компонентів всередині певного цілого); КОМПОЗИ́ЦІЯ, АРХІТЕКТО́НІКА спец. Словник синонімів української мови
  13. композиція — Компози́ція, -ції, -цією; -зи́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. композиція — КОМПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж, 1. тільки одн. Будова, структура, розташування та взаємний зв’язок складових частин художнього твору, картини тощо. Композицією літературного твору називається така побудова, яка об’єднує всі його частини в єдине ціле (Укр. літ. Словник української мови в 11 томах
  15. композиція — (лат. — поєднання) Система побудови художніх творів, спрямована на отримання гармонійного сполучення різних частин, на досягнення цілісності і образної завершеності. На відміну від конструктивності жоден з елементів... Архітектура і монументальне мистецтво