1. Словник української мови у 20 томах

комполку

КОМПО́ЛКУ, невідм., ч.

Скорочення: командир полку.

Комполку подумав i повторив ще раз своїх два загиби (Ю. Яновський);

Смаглявий дід підходить до комполку, Вруча, як дар, дорідні колоски (А. Малишко);

Я й видав – старшій Сашуні карточку начальника гарнізону, а Зіньці .. буде фізіономія комполку (В. Шкляр).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комполку — компо́лку іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. комполку — невідм., ч., військ. Командир полку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. комполку — КОМПО́ЛКУ, невідм., ч. Скорочення: командир полку. Смаглявий дід підходить до комполку, Вруча, як дар, дорідні колоски (Мал., З книги життя, 1938, 69). Словник української мови в 11 томах