комполку

КОМПО́ЛКУ, невідм., ч. Скорочення: командир полку.

Смаглявий дід підходить до комполку, Вруча, як дар, дорідні колоски (Мал., З книги життя, 1938, 69).

Значення в інших словниках

1. комполку — компо́лку іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. комполку — невідм., ч., військ. Командир полку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. комполку — КОМПО́ЛКУ, невідм., ч. Скорочення: командир полку. Комполку подумав i повторив ще раз своїх два загиби (Ю. Яновський); Смаглявий дід підходить до комполку, Вруча, як дар, дорідні колоски (А.  Словник української мови у 20 томах