комполку

компо́лку

невідм., ч., військ.

Командир полку.

Значення в інших словниках

1. комполку — компо́лку іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. комполку — КОМПО́ЛКУ, невідм., ч. Скорочення: командир полку. Комполку подумав i повторив ще раз своїх два загиби (Ю. Яновський); Смаглявий дід підходить до комполку, Вруча, як дар, дорідні колоски (А.  Словник української мови у 20 томах
3. комполку — КОМПО́ЛКУ, невідм., ч. Скорочення: командир полку. Смаглявий дід підходить до комполку, Вруча, як дар, дорідні колоски (Мал., З книги життя, 1938, 69).  Словник української мови в 11 томах