інверсія
інве́рсія
• інверсія
(від лат. inversio — перевертання, перестановка)
- порушення прямого порядку слів у реченні з метою емоційно-смислового увиразнення викладу. Як худож. прийом І. використовується, зокрема в прозі, для виділення смислової значимості певного слова чи образу, надання фразі особливого стилістичного забарвлення і супроводжується зміною інтонації, переміщенням логічного наголосу. Напр.: "По садах вітри гасають, а над садами зоріє небо осіннє" (С. Васильченко), замість: гасають вітри, осіннє небо; "Шуміли верби над ставом хором жіночим тужливим" (А. Головко), замість: Над ставом шуміли верби жіночим тужливим хором. Варіанти авторського порядку слів різноманітні; схильність до використання інверсованих словосполучень великою мірою визначає мовний стиль письменника. Особливо характерна 1. для прози, оскільки у віршах порядок слів відносно вільний і підпорядковується ритміці поетичної мови. У поезії нерідко зустрічаються інверсійні неузгоджені означення типу "неба блакить" (пор. блакить неба), "світової бурі повів", "смутку тихий час". Такі І. часто вносять у вірш відтінок риторичності, надаючи йому звучання високого книжного стилю. Напр.:
Орлиці зір і серце голубиці
Тебе вели вперед за небосхил...
(М. Рильський).
Матерії і людства творчий дух.
Землі хода в своїм орбітнім колі...
(А. Малишко).
Застосування І. вимагає від письменника обережності, оскільки невдале розташування слів у реченні може призвести до перекручення змісту.
Л. О. Ставицька.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)