історизм
істори́зм
• історизм
у літературі — один з основоположних принципів реалістичного творчого методу (див. Реалізм) худож. освоєння дійсності, осмислення сусп. подій на основі ретроспективного логічно-смислового взаємозв'язку і соціальної пам'яті суспільства. І. притаманний творам усіх літ. родів, але найвиразніше виявляється в епічних жанрах. Розвиткові принципу І. в укр. л-рі характерні динаміка епічного начала в ній — від істор. дум і балад до істор. роману, взаємодія з міфотворчістю (напр., в "Истории русов"). Проблема І. в укр. л-рі набула особливого значення у зв'язку з появою істор. поем Т. Шевченка, поеми "Україна" та роману "Чорна рада" П. Куліша, істор. повістей і романів М. Костомарова й М. Старицького. Новий етап І. в укр. л-рі пов'язаний з укр. рад. істор. романом (С. Скляренко, П. Загребельний, Р. Іваничук, Ю. Мушкетик, І. Білик, Р. Федорів, Валерій Шевчук), якому властиві широке використання прийому зіткнення різних істор. епох ("Диво" П. Загребельного), притчеві структури і мовно-художня стилізація ("Меч Арея" І. Білика, "На полі смиренному" Валерія Шевчука, "Мальви" і "Манускрипт з вулиці Руської" Р. Іваничука). Типи І. в л-рі значною мірою зумовлюються ідеол. домінантою доби, почасти — орієнтацією на політ. кон'юнктуру, іноді — міфотворчими пошуками. Завдяки І. літ. твір має пізнавальну цінність, стає худож. документом певної істор. епохи.
■ Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Про мистецтво. К., 1978; Теория литературы, кн. 1. М., 1962; Гачев Г. Д. Жизнь художественного сознания. М., 1972; Воробьева Н. Н. Принцип историзма в изображении характера. М., 1978; Николаев П. А. Историзм в художествевном творчестве и в литературоведении. М., 1983; Белый О. В. Литературно-художественная ценность. К., 1986.
О. В. Білий.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)