1. Українська літературна енциклопедія

історизм

істори́зм

• історизм

у літературі — один з основоположних принципів реалістичного творчого методу (див. Реалізм) худож. освоєння дійсності, осмислення сусп. подій на основі ретроспективного логічно-смислового взаємозв'язку і соціальної пам'яті суспільства. І. притаманний творам усіх літ. родів, але найвиразніше виявляється в епічних жанрах. Розвиткові принципу І. в укр. л-рі характерні динаміка епічного начала в ній — від істор. дум і балад до істор. роману, взаємодія з міфотворчістю (напр., в "Истории русов"). Проблема І. в укр. л-рі набула особливого значення у зв'язку з появою істор. поем Т. Шевченка, поеми "Україна" та роману "Чорна рада" П. Куліша, істор. повістей і романів М. Костомарова й М. Старицького. Новий етап І. в укр. л-рі пов'язаний з укр. рад. істор. романом (С. Скляренко, П. Загребельний, Р. Іваничук, Ю. Мушкетик, І. Білик, Р. Федорів, Валерій Шевчук), якому властиві широке використання прийому зіткнення різних істор. епох ("Диво" П. Загребельного), притчеві структури і мовно-художня стилізація ("Меч Арея" І. Білика, "На полі смиренному" Валерія Шевчука, "Мальви" і "Манускрипт з вулиці Руської" Р. Іваничука). Типи І. в л-рі значною мірою зумовлюються ідеол. домінантою доби, почасти — орієнтацією на політ. кон'юнктуру, іноді — міфотворчими пошуками. Завдяки І. літ. твір має пізнавальну цінність, стає худож. документом певної істор. епохи.

■ Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Про мистецтво. К., 1978; Теория литературы, кн. 1. М., 1962; Гачев Г. Д. Жизнь художественного сознания. М., 1972; Воробьева Н. Н. Принцип историзма в изображении характера. М., 1978; Николаев П. А. Историзм в художествевном творчестве и в литературоведении. М., 1983; Белый О. В. Литературно-художественная ценность. К., 1986.

О. В. Білий.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. історизм — [історизм] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
  2. історизм — рос. историзм принцип діалектичного підходу до вивчення об'єктивної дійсності, який вимагає розглядати всі явища природи й суспільного життя в їхньому історичному розвитку, у зв'язку з конкретно-історичними умовами їхнього існування. Eкономічна енциклопедія
  3. історизм — істори́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. історизм — -у, ч. 1》 Діалектичний принцип вивчення та оцінки предметів і явищ у їх історичному розвитку. 2》 Відтворення минулого в мистецтві; захоплення минулим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. історизм — істори́зм (від грец. ιστορικός – дослідницький, науковий) принцип діалектичного підходу до вивчення об’єктивної дійсності, який вимагає розглядати всі явища природи й суспільного життя в їхньому історичному розвитку, в зв’язку з конкретно-історичними умовами їхнього існування. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. історизм — ІСТОРИЗМ — принцип, концепція розгляду явищ, згідно з якими останні виникають, змінюються (розвиваються) впродовж їхнього існування та зумовлені всією сукупністю своїх попередніх трансформацій. Філософський енциклопедичний словник
  7. історизм — Істори́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. історизм — ІСТОРИ́ЗМ, у, ч. 1. Діалектичний принцип вивчення та оцінки предметів і явищ у їх історичному розвитку. Глибокий марксистсько-ленінський історизм у підході до письменників минулого.. Словник української мови в 11 томах