історизм
істори́зм
(від грец. ιστορικός – дослідницький, науковий)
принцип діалектичного підходу до вивчення об’єктивної дійсності, який вимагає розглядати всі явища природи й суспільного життя в їхньому історичному розвитку, в зв’язку з конкретно-історичними умовами їхнього існування.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- історизм — [історизм] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
- історизм — рос. историзм принцип діалектичного підходу до вивчення об'єктивної дійсності, який вимагає розглядати всі явища природи й суспільного життя в їхньому історичному розвитку, у зв'язку з конкретно-історичними умовами їхнього існування. Eкономічна енциклопедія
- історизм — істори́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- історизм — • історизм у літературі — один з основоположних принципів реалістичного творчого методу (див. Реалізм) худож. освоєння дійсності, осмислення сусп. подій на основі ретроспективного логічно-смислового взаємозв'язку і соціальної пам'яті суспільства. І. Українська літературна енциклопедія
- історизм — -у, ч. 1》 Діалектичний принцип вивчення та оцінки предметів і явищ у їх історичному розвитку. 2》 Відтворення минулого в мистецтві; захоплення минулим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- історизм — ІСТОРИЗМ — принцип, концепція розгляду явищ, згідно з якими останні виникають, змінюються (розвиваються) впродовж їхнього існування та зумовлені всією сукупністю своїх попередніх трансформацій. Філософський енциклопедичний словник
- історизм — Істори́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- історизм — ІСТОРИ́ЗМ, у, ч. 1. Діалектичний принцип вивчення та оцінки предметів і явищ у їх історичному розвитку. Глибокий марксистсько-ленінський історизм у підході до письменників минулого.. Словник української мови в 11 томах