історичний матеріалізм

істори́чний матеріалі́зм

наука про найзагальніші закони й рушійні сили суспільного розвитку, невід’ємна складова частина марксистсько-ленінської філософії, загальносоціологічна теорія діалектичного матеріалізму. Основні категорії І. м. – суспільство, суспільне буття і суспільна свідомість, базис і надбудова суспільства, суспільно-економічна формація, народ, особа та ін. Щодо інших суспільних наук І. м. виступає як загальна філософська наука і загальний метод пізнання. Основи І. м., матеріалістичного розуміння історії заклали К. Маркс і Ф. Енгельс, які сформулювали й обгрунтували найважливіші положення науки про суспільство – про визначальну роль матеріального виробництва в розвитку суспільства, про класову боротьбу, про історичну місію пролетаріату як могильника капіталізму і творця комунізму, про визначальну роль суспільного буття щодо суспільної свідомості. Дальший розвиток І. м. пов’язаний з ім’ям В. І. Леніна, який розробив такі найважливіші проблеми, як закономірності виникнення й зміни суспільно-економічних формацій, співвідношення базису й надбудови, економіки й політики, розкрив закони імперіалізму, відкрив закон нерівномірності розвитку капіталізму на імперіалістичній стадії його розвитку і створив на цій основі нову теорію соціалістичної революції, дослідив закономірності й особливості переходу народів різних країн до соціалізму, шляхи, засоби й передумови становлення і розвитку комуністичної формації та ін. Спираючись на ленінську спадщину, КПРС, братні комуністичні партії творчо розробляють корінні питання І. м. на сучасному етапі суспільного розвитку. Для І. м. характерна глибока партійність, поєднана з об’єктивністю й строгою науковістю.