ІСТОМІН Іван Григорович

ІСТО́МІН Іван Григорович

• ІСТОМІН Іван Григорович

(7.II 1917, с. Мужі, тепер Шуришкарського р-ну Ямало-Ненецького авт. округу — 27.VII 1988, Тюмень)

- ненец. і комі рад. письменник, критик, публіцист, збирач і дослідник фольклору народів Півночі. Член КПРС з 1945. Закінчив 1938 пед. уч-ще (Салехард). Писав ненец. і комі мовами. Один із зачинателів ненец. л-ри. В поезії і. переважає громадян. і пейзажна лірика. В ряді оповідань та повісті "Остання кочівля" (1961) відтворив процес утвердження нових, соціалістичних відносин. Роман "Живун" (1970, комі мовою) — про драм. історію трудової комуни комі-рибалок.

Автор п'єс ("Квіти в снігах", 1964), статей, есе; займався живописом. У своїй творчості широко використовував фольклорні поетичні засоби.

♦ Тв.: Рос. перекл. — Любимый Север. Тюмень, 1957; Радость. М., 1961; Счастливая судьба. Свердловск, 1967; Последняя кочевка. — Живун. М., 1978; Встань-трава. Свердловск, 1982.

■ Літ.: Косенко П. Поэт Дальнего Севера. "Знамя", 1957, № 9; Романенко Д. У могучих истоков. М., 1963; Воскобойников М. Иван Истомин — певец Ямала и его новая книга. "Байкал", 1963, № 5.

І. М. Дзюба.