ІСТОМІН Каріон

ІСТО́МІН Каріон

• ІСТОМІН Каріон

(справж. прізв. — Заулонський)

(кін. 40-х pp. 17 ст., Курськ — 1717, Москва)

- рос. поет, чернець. Один з перших моск. просвітителів, учень Симеона Полоцького. Закінчив патріаршу школу в Москві. Навчався 1681 — 90 (з перервою) у Києво-Могилянській колегії. Був писцем, "справщиком" книг (1679 — 98), начальником друкарні (1698 — 1701). Писав панегірики, акафісти, молитви, геральдичні вірші, епітафії, дружні послання, героїчні поеми тощо. Один з перших у рос. поезії звернувся до силабічного віршування. Часто використовував віршовані твори для навч. і дидактич. цілей ("Книга напоумлення", "Мала граматика", трактат "Домострой", що містив правила поведінки школярів). У поезії І. поєдналися риторичні традиції укр. шкільного віршування і новогрец. ученої поезії. Уклав перший рос. ілюстрований "Буквар в лицях" (1694). Йому належить також "Великий буквар" (1696) і книга "Поліс" — своєрідна віршована енциклопедія, в якій дано характеристику наук. пір року, країн світу, церк. таїнств. Автор і перекладач з лат. мови багатьох драматичних, істор., пед. праць. У 2-й пол. 17 — на поч. 18 ст. твори І. поширювалися на Україні. Підтримував дружні стосунки з Димитрієм Тупталом (відомі послання І. до нього). Приїжджав 1696 на Україну, був у Києві.

♦ Вид.: Букварь. Л., 1981.

■ Літ.: Браиловский С. Н. Один из пестрых XVII-го столетия. СПБ. 1902; Павловский И. Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Полтава, 1912; Еремин И. П. Карион Истомин. В кн.: История русской литературы, т. 2, ч. 2. М. — Л., 1948; Панченко А. М. Русская стихотворная культура XVII века. Л., 1973.

Л. М. Копаниця.