Іспанська мова

Іспа́нська мова

• Іспанська мова

- належить до романської групи індоєвроп. сім'ї мов. Розмовляють нею в Іспанії, більшості країн Лат. Америки — Мексіці, Кубі, Гватемалі, Гондурасі, Нікарагуа, Панамі, Аргентині, Болівії, Венесуелі, Колумбії, Парагваї, Перу, Уругваї тощо, в ряді ін. країн світу. І. м. — одна з офіц. і робочих мов ООН. На тер. Іспанії в І. м. виділяють кастільський, леоно-астурійський, андалузький та ін. діалекти. В основу літ. І. м. ліг кастільський діалект, бо Кастілія відіграла гол. роль у формуванні Ісп. д-ви. Діалекти І. м. є продовженням місц. різновидів лат. мови (точніше — нар. латині), на основі якої сформувалися романські мови. Лат. мова була занесена на Іберійський п-ів римлянами в кін. 3 — 2 ст. до н. е. під час 2-ї Пунічної війни. Завоювання цієї території в 5 ст. герм. племенами створило передумови для формування І. м. На поч. 8 ст. більшу частину півострова захопили араб.. Боротьба в 8 — 15 ст. проти чужоземних завойовників — т. з. Реконкіста, справила великий вплив на розвиток І. м. Перша пам'ятка ісп. нар. епосу кастільським діалектом — "Пісня про мого Сіда" (бл. 1140, збереглась у рукопису 1307). З 14 ст. кастільський діалект став літ. нормою. Значну роль у формуванні літ. І. м. відіграла творчість М. де Сервантеса, Л. Ф. де Веги Карпйо, Кальдерона де ла Барки та ін. Для її унормування багато зробила Ісп. королівська академія (засн. 1713). Колоніальна експансія Іспанії зумовила поширення І. м. за межами країни. У 15 — 16 ст. у зв'язку з завоюванням Іспанією величезних територій у Центр. і Пд. Америці І. м. поширилася на амер. континенті. В Марокко, на Філіппінських островах та ін. поступово склалися місцеві різновиди І. м., які відрізняються один від одного переважно в фонетиці й лексиці. Взаємодіючи з місцевими мовами, І. м. збагатилася словами, частина з яких стала інтернаціоналізмами, ввійшовши до термінології більшості мов світу (армада, корида, сигара, какао, шоколад, гамак, ураган та ін.). Алфавіт І. м. — на основі латинського.

■ Літ.: Шишмарев В. Ф. Очерки по истории языков Испании. М. — Л., 1941; Степанов Г. В. Испанский язык в странах Латинской Америки. М., 1963; Васильєва-Шведе О. К., Степанов Г. В. Теоретическая грамматика испанского языка, ч. 1 — 2. М., 1972 — 81; Степанов Г. В. К проблеме языкового варьирования. Испанский язык Испании и Америки. М., 1979; Бланшей И. Е. Испанский язык. К., 1988.

Р. Ф. Естрела-Льопіс.