колосник

Колосник — fine(grate)-bar — *Rost, Roststab, Roststange — складовий елемент колосникової решітки, яка використовується як опірна площина для палива в топках, а також як робоча (просіююча) поверхня у грохотах колосникових (нерухомих похилих або коливних). Використовують К. з профілем поперечного перетину, який при грохоченні чинить найменший опір проходженню дрібних шматків і одночасно скорочує можливість заклинювання "трудних зерен" між колосниками.

Значення в інших словниках

1. колосник — колосни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. колосник — КОЛОСНИК – КОЛОШНИК – КОЛОСНЯК Колосник, -а. Переважно в множині – чавунні бруски, з яких складається решітка в топках. Колошник, -а. Верхня частина доменної печі, вагранки разом з отвором, через який засипається руда, паливо, вапняк тощо. Колосняк, -у.  Літературне слововживання
3. колосник — Руштина, рушти  Словник чужослів Павло Штепа
4. колосник — КОЛОСНИ́К див. колосники́.  Словник української мови у 20 томах
5. колосник — КОЛОСНИ́К див. колосники́.  Словник української мови в 11 томах