колосник —
колосни́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
колосник —
КОЛОСНИК – КОЛОШНИК – КОЛОСНЯК Колосник, -а. Переважно в множині – чавунні бруски, з яких складається решітка в топках. Колошник, -а. Верхня частина доменної печі, вагранки разом з отвором, через який засипається руда, паливо, вапняк тощо. Колосняк, -у.
Літературне слововживання
колосник —
Колосник — fine(grate)-bar — *Rost, Roststab, Roststange — складовий елемент колосникової решітки, яка використовується як опірна площина для палива в топках, а також як робоча (просіююча) поверхня у грохотах колосникових (нерухомих похилих або коливних).
Гірничий енциклопедичний словник
колосник —
Руштина, рушти
Словник чужослів Павло Штепа
колосник —
КОЛОСНИ́К див. колосники́.
Словник української мови в 11 томах