колосники
КОЛОСНИКИ́, і́в, мн. (одн. колосни́к, а́, ч.).
1. Чавунна решітка для проходження повітря під паливо в топках і виходу з неї золи.
– Паровоз поки що в депо, колосники міняють (А. Головко);
Колосники є в більшості шарових топок (з наук.-попул. літ.).
2. Пристрій у верхній частині сцени для зміцнення декорацій.
Основний елемент колосників – решітчастий настил, що складається з дерев'яних прямокутних брусків. Решетчастість настилу дозволяє здійснювати підйом або спуск декорацій в будь-якому місці сценічного майданчика (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)