колосники

КОЛОСНИКИ́, і́в, мн. (одн. колосни́к, а́, ч.).

1. Чавунна решітка для проходження повітря під паливо в топках і виходу з неї золи.

– Паровоз поки що в депо, колосники міняють (А. Головко);

Колосники є в більшості шарових топок (з наук.-попул. літ.).

2. Пристрій у верхній частині сцени для зміцнення декорацій.

Основний елемент колосників – решітчастий настил, що складається з дерев'яних прямокутних брусків. Решетчастість настилу дозволяє здійснювати підйом або спуск декорацій в будь-якому місці сценічного майданчика (з наук. літ.).