колосники

КОЛОСНИКИ́, і́в, мн. (одн. колосни́к, а, ч.). Чавунні бруски, з яких складається решітка в топках для проходження повітря під паливо і виходу золи з топки.

— Паровоз поки що в депо, колосники міняють (Головко, II, 1957, 538);

Під час роботи локомобіля треба стежити, щоб колосники були достатньо завантажені паливом, своєчасно звільняти їх від золи і шлаків (Сіль. тепл. електростанції, 1957, 63);

Паровоз має вирушати в рейс. Раптом виявилося: перегорів колосник (Роб. газ., 26.V 1965, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колосники — -ів, мн. (одн. колосник, -а, ч.). Чавунні бруски, з яких складається решітка в топках для проходження повітря під паливо і виходу золи з топки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. колосники — КОЛОСНИКИ́, і́в, мн. (одн. колосни́к, а́, ч.). 1. Чавунна решітка для проходження повітря під паливо в топках і виходу з неї золи. – Паровоз поки що в депо, колосники міняють (А. Головко); Колосники є в більшості шарових топок (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. колосники — 1. Верхня частина сценічної коробки. 2. Решітка із залізних прутів в топці печі. Архітектура і монументальне мистецтво