бугай

Український народний музичний інструмент, схожий на високий барабан із закріпленим на верхній площині жмутком кінського волосу. Різкий та протяжний звук видобувають, протягаючи рукою по цьому жмутку. Застосовується в оркестрах та ансамблях українських народних інструментів.

Значення в інших словниках

1. бугай — буга́й 1 іменник чоловічого роду, істота бик буга́й 2 іменник чоловічого роду, істота птах  Орфографічний словник української мови
2. бугай — [бугай] -айа, ор. -айем, м. (на) -айу/ -айев'і, мн. -айі, -айіў  Орфоепічний словник української мови
3. бугай — I -я, ч. Некастрований племінний бик. || лайл. Про людину. Здоровенний бугай. II -я, ч. Нічний болотяний птах із родини чапель. III -я, ч. Український народний музичний інструмент, схожий на високий барабан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бугай — БУГА́Й¹, я́, ч. 1. Некастрований племінний бик. Рудий бугай вдарив ногами в землю, зігнув воласту шию і підняв хвіст (М. Коцюбинський); Біжать отари, коні ржуть, реве Тяжкий бугай на буйнім пасовищі (М. Рильський); Морда у бугая лисава ..  Словник української мови у 20 томах
5. бугай — див. сильний  Словник синонімів Вусика
6. бугай — роби́ти / зроби́ти з му́хи слона́ (вола́, бугая́). Дуже перебільшувати що-небудь, надавати великого значення чомусь незначному. (Граф:) Я не дивуюся нічому, бо вспів (встиг) переконатись, що люди часто з мухи слона роблять (І. Карпенко-Карий.  Фразеологічний словник української мови
7. бугай — I. БИК (самець корови); БУГА́Й (племінний бик); ВІЛ, КРУТОРО́ГІ мн., фольк. (кастрований бик, якого використовують як тяглову силу); ТУР (вимерлий дикий бик). В артільному дворі біля волярні Тимко побачив розлиганих биків (Григорій Тютюнник); Широким..  Словник синонімів української мови
8. бугай — БУГА́Й¹, я́, ч. Некастрований племінний бик. Рудий бугай вдарив ногами в землю, зігнув воласту шию і підняв хвіст (Коцюб., II, 1955, 323); Біжать отари, коні ржуть, реве Тяжкий бугай на буйнім пасовищі (Рильський, Вибр., 1937, 108); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
9. бугай — Бугай, -гая м. 1) Племенной быкъ. Вас. 197. 2) пт. выпь. Ardea stellaris. Вх. Пч. II. 8. А бугай бугу! гне чайку в дугу. Макс. Бугай гуде в болоті. Греб. 400. Кахне крижня або прогуде бугай. О. 1862. VIII. 16. 3) Волчокъ (игрушка). Шейк.  Словник української мови Грінченка