бугай
БУГА́Й¹, я́, ч.
1. Некастрований племінний бик.
Рудий бугай вдарив ногами в землю, зігнув воласту шию і підняв хвіст (М. Коцюбинський);
Біжать отари, коні ржуть, реве Тяжкий бугай на буйнім пасовищі (М. Рильський);
Морда у бугая лисава .. Не бугай ніби, а молочне теля (В. Дрозд);
* У порівн. Задзвонили у Констанці Рано в усі дзвони. Збиралися кардинали, Гладкі та червоні, Мов бугаї в загороду (Т. Шевченко);
Здоровий [Василь], як бугай (Панас Мирний).
2. перен., лайл. Людина великого зросту, значної ваги, незграбна і перев. лінива.
[Яким:] Добрим людям спочивок, а йому, чортовому бугаєві, співи (М. Кропивницький).
◇ Роби́ти (роздува́ти, рідко видува́ти) / зроби́ти (розду́ти, рідко ви́дути) з му́хи слона́ (рідко вола́, бугая́) див. роби́ти;
(1) Як буга́й у боло́ті, зі сл. густи – дуже голосно, сильно.
Гуде, як бугай у болоті.
БУГА́Й², я́, ч.
Нічний болотяний птах родини чаплевих.
Крикнув бугай у болоті – і замовк (Панас Мирний);
На луках гуде бугай, глушить рибу, – скиглить чайка (К. Гордієнко);
З боліт бугай біду мені реве (М. Вінграновський).
БУГА́Й³, я́, ч.
Традиційний український народний музичний інструмент.
На стендах музею експонуються такі українські народні інструменти: сопілка, торбан, бугай, дримба (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)