бугай
БУГА́Й¹, я́, ч.
1. Некастрований племінний бик.
Рудий бугай вдарив ногами в землю, зігнув воласту шию і підняв хвіст (М. Коцюбинський);
Біжать отари, коні ржуть, реве Тяжкий бугай на буйнім пасовищі (М. Рильський);
Морда у бугая лисава .. Не бугай ніби, а молочне теля (В. Дрозд);
* У порівн. Задзвонили у Констанці Рано в усі дзвони. Збиралися кардинали, Гладкі та червоні, Мов бугаї в загороду (Т. Шевченко);
Здоровий [Василь], як бугай (Панас Мирний).
2. перен., лайл. Людина великого зросту, значної ваги, незграбна і перев. лінива.
[Яким:] Добрим людям спочивок, а йому, чортовому бугаєві, співи (М. Кропивницький).
◇ Роби́ти (роздува́ти, рідко видува́ти) / зроби́ти (розду́ти, рідко ви́дути) з му́хи слона́ (рідко вола́, бугая́) див. роби́ти;
(1) Як буга́й у боло́ті, зі сл. густи – дуже голосно, сильно.
Гуде, як бугай у болоті.
БУГА́Й², я́, ч.
Нічний болотяний птах родини чаплевих.
Крикнув бугай у болоті – і замовк (Панас Мирний);
На луках гуде бугай, глушить рибу, – скиглить чайка (К. Гордієнко);
З боліт бугай біду мені реве (М. Вінграновський).
БУГА́Й³, я́, ч.
Традиційний український народний музичний інструмент.
На стендах музею експонуються такі українські народні інструменти: сопілка, торбан, бугай, дримба (із журн.).
Значення в інших словниках
- бугай — буга́й 1 іменник чоловічого роду, істота бик буга́й 2 іменник чоловічого роду, істота птах Орфографічний словник української мови
- бугай — [бугай] -айа, ор. -айем, м. (на) -айу/ -айев'і, мн. -айі, -айіў Орфоепічний словник української мови
- бугай — Український народний музичний інструмент, схожий на високий барабан із закріпленим на верхній площині жмутком кінського волосу. Різкий та протяжний звук видобувають, протягаючи рукою по цьому жмутку. Застосовується в оркестрах та ансамблях українських народних інструментів. Словник-довідник музичних термінів
- бугай — I -я, ч. Некастрований племінний бик. || лайл. Про людину. Здоровенний бугай. II -я, ч. Нічний болотяний птах із родини чапель. III -я, ч. Український народний музичний інструмент, схожий на високий барабан. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бугай — див. сильний Словник синонімів Вусика
- бугай — роби́ти / зроби́ти з му́хи слона́ (вола́, бугая́). Дуже перебільшувати що-небудь, надавати великого значення чомусь незначному. (Граф:) Я не дивуюся нічому, бо вспів (встиг) переконатись, що люди часто з мухи слона роблять (І. Карпенко-Карий. Фразеологічний словник української мови
- бугай — I. БИК (самець корови); БУГА́Й (племінний бик); ВІЛ, КРУТОРО́ГІ мн., фольк. (кастрований бик, якого використовують як тяглову силу); ТУР (вимерлий дикий бик). В артільному дворі біля волярні Тимко побачив розлиганих биків (Григорій Тютюнник); Широким.. Словник синонімів української мови
- бугай — БУГА́Й¹, я́, ч. Некастрований племінний бик. Рудий бугай вдарив ногами в землю, зігнув воласту шию і підняв хвіст (Коцюб., II, 1955, 323); Біжать отари, коні ржуть, реве Тяжкий бугай на буйнім пасовищі (Рильський, Вибр., 1937, 108); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- бугай — Бугай, -гая м. 1) Племенной быкъ. Вас. 197. 2) пт. выпь. Ardea stellaris. Вх. Пч. II. 8. А бугай бугу! гне чайку в дугу. Макс. Бугай гуде в болоті. Греб. 400. Кахне крижня або прогуде бугай. О. 1862. VIII. 16. 3) Волчокъ (игрушка). Шейк. Словник української мови Грінченка