бувати

БУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. Існувати, бути (з відтінком багатократності).

Бували войни [війни] й військовії свари: Ґалаґани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї; Було добра того чимало (Т. Шевченко).

2. Відбуватися, траплятися (кілька разів).

Диво дивнеє на світі З тим серцем буває! (Т. Шевченко);

Часто буває так, що мені мало 24 годин на добу (М. Коцюбинський);

Наталка дивиться синьо, так буває не часто, так дивляться не всі (М. Хвильовий);

[Сергій:] Даруй мені, Лесю. Бувають хвилини – гіркота перемагає (Л. Смілянський).

3. Іноді, час від часу приходити, приїздити куди-небудь, відвідувати когось, щось.

Я в пекло стежку протоптала, Я там не раз, не два бувала (І. Котляревський);

Поселившись на кілька тижнів у Львові, я часто бував у Франка (В. Самійленко);

– Даруйте мені мою настирливість, але дозвольте бувати у вас (О. Донченко);

Під приводом жалоби в домі нареченої перестав [Безбородько] бувати в театрі і відвідувати кіно (Ірина Вільде);

Інна не дуже любила в них бувати (В. Дрозд).

4. Перебувати де-небудь.

Тепер, останніми днями я менше буваю на людях (М. Коцюбинський);

Коли Марія бувала вдома, посланець чекав, поки вона писала відповідь (В. Кучер).

5. Уживається у знач. зв'язки в складеному присудку.

[Любов:] Коли б ви знали, як мені часом буває сором при спогадах, просто хоч крізь землю провалитись!.. (Леся Українка);

Погода незвичайно гарна... Тепло, навіть душно буває (М. Коцюбинський);

Звуки теж бувають всякі – тільки треба уміти їх слухати (Ю. Смолич).

6. тільки бува́ (бува́є, бува́ло), у знач. вставн. сл. Уживається при вираженні нерегулярно повторюваної дії у знач. часом, іноді.

[Охрім:] Зайду, бува, у корчму, люде [люди] п'ють, співають, інші борюкаються, а я сидю [сиджу], мов німий, не беруть мене ні співи, ні борюкання (М. Кропивницький);

Оце, бувало, як ідуть пізно люди по селу та регочуться, то хоч і не питай – од Самійленка (Марко Вовчок);

Хоч дрібниці, клопоти І злидні життя нас надовго, бува, розлучають – так і перше було – в тім нема забуття (Леся Українка);

Цілими днями, бувало, просиджує хлопець над книжкою (А. Головко);

// Уживається для вираження ймовірності чогось неприємного.

– Чи ти, бува, не здурів? чи не збожеволів, Чіпко?.. – гукає Лушня (Панас Мирний);

– Нічогенька хмарка, – каже людина з йоржиком, – доки змалюєте, щоб, бува, не втопила... (Ю. Яновський);

// Уживається для вираження припущення у знач., близькому до може.

А що, як спитаю, чи не треба їм, бува, коням овса або якого борошна? (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Що ж, коли їх доля так помежувала: одному дала багато, а другому – нічого... – Доля?.. Гляди лишень, Галю, чи доля то! чи не самі люди, бува, й винні? (Панас Мирний);

// у сполуч. зі сл. як. Коли, якщо, випадком.

Як, бува, спитають про мене, скажи, що жив і здоров (Сл. Гр.);

Старший собі почав гукати: “Прошу сторонніх вийти.., бо як не вийдуть, бува, самі, то за десятником пошлю!” (Панас Мирний).

Бу́ти (бува́ти) у слу́жбі див. бу́ти.

◇ (1) Бува́й (іди́, зостава́йся, ходи́ і т. ін.) здоро́в (здоро́вий, здорове́нький) <�Бува́йте (зостава́йтеся, іді́ть, ході́ть і т. ін.) здоро́ві (здорове́нькі)> – уживається як усталена формула прощання з ким-небудь.

– Мамо! – заговорив тоді старший брат, – ідемо ми шукати щастя та долі. Зоставайсь здорова та не дожидай нас (Марко Вовчок);

– Ходім вже, дитино, промовила мати до старшого сина, – а ви, голуб'ята, зоставайтеся здоровенькі (Марко Вовчок);

Засвистали партизани Вночі по діброві. Виряджали їх дівчата: – Бувайте здорові! (А. Малишко);

– Ну, ви сидіть, а мій організм проситься на відпочинок. На добраніч. – Ходи здоров (Григорій Тютюнник);

(2) Бува́й щасли́вий! <�Бува́йте щасли́ві!> – ввічлива форма побажання щастя на знак прощання з ким-небудь.

– Прощавай, Мар'яне! Копай свою землю. – Бувайте здорові! – знову крізь смуток осміхається чоловік. – Бувайте щасливі! (М. Стельмах);

(3) Бува́ти (рідко бу́ти) / побува́ти у бува́льцях:

а) багато бачити, зазнавати в житті, набувати життєвого досвіду.

Я, щоб ви знали, провідав того світа – був, як то кажуть, у бувальцях (Марко Вовчок);

Левонтій Петрович тягався по світах, бував у бувальцях, служив в москалях, був військовим писарем (І. Нечуй-Левицький);

На розвідці були вони в бувальцях добрих (Іван Ле);

Дідусь, щоб заспокоїти нас, гукав на все море: – Нічого, дитинчата, нічого. Не в таких бувальцях бували, не лякайтеся тільки (Ю. Збанацький);

Побував-таки [старий мандрівник] в бувальцях, бачив білий світ. Атож! Довелось ковтнути і солоного, і гіркого (С. Журахович);

б) (яких) опинятися у складних, перев. небезпечних ситуаціях.

Кумові доводилося бувати у всіляких бувальцях (С. Чорнобривець);

в) мати непривабливий вигляд, довго або часто використовуватися (перев. про одяг); бути не новим.

Вигляд у мене був непривабливий. Сірий простенький костюм, що вже й до цього бував у бувальцях, зовсім зім'явся (Ю. Збанацький);

Катери наближалися, важко поринаючи у воду. Чорні, обпалені, побиті осколками бомб... Видно, побували в добрих бувальцях (В. Кучер);

Літачок наш побував у бувальцях, шматки обшивки зеленими вимпелами тріпотіли на його крилах, крізь пробоїни у фюзеляжі під ногами видно було землю (Л. Первомайський);

Бу́ти (бува́ти) в хлібосо́лі див. бу́ти;

(4) Чого́ на сві́ті не бува́є – уживається для підкреслення можливості, ймовірності будь-чого; все можливе.

Зозуля Горлиці жалілась, Що доля їй недобрая судилась: Мов сирота вона, тиняється сама .. – А діти? – Горлиця питає, – Чи, може, хто гніздечко зруйнував? Чого на світі не буває! (Л. Глібов);

[Зет:] Я чував – хоча, звичайно, люди часто брешуть, але чого на світі не буває! – Що ніби спів твій, чи музика, може, не знаю, що там саме, чари має... (Леся Українка);

(5) Як (мов, ні́би і т. ін.) [й] не бува́ло (не було́) кого, чого – хто-, що-небудь швидко зник (зникло), пропав (пропало) без сліду, загинув; когось, чогось зовсім не стало.

На третій день .. Умер Лука – Луки як не було (Л. Боровиковський);

Поки видряпавсь на сушу, Вже свиней мов не було (І. Франко);

Де ділася та похмурість, той недобрий вогонь в очах? Як ніби й не бувало (М. Коцюбинський);

Одскочила [Катря] од вікна, як од огню. Дитячого виразу в очах – як не було: з очей визирнув звір – хитрий, сполоханий (С. Васильченко);

Тієї пустелі, що її він спостерігав кілька років тому, як не бувало (М. Хвильовий).