бувати

БУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. Існувати, бути (з відтінком багатократності).

З життя партії відомо, що бували люди, які вносили розкол (Ленін, 7, 1949, 261);

Бували войни й військовії свари: Галагани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї; Було добра того чимало (Шевч., II, 1953, 367).

◊ Бува́й [здоро́в] (до особи чол. статі); Бува́й [здоро́ва] (до особи жін. статі) — усталена формула.

Марусе! — кажу. — На добраніч! (Вовчок, I, 1955, 195);

— Та навідайся лишень до пана Лотоцького, або до Жука… Бувай!.. (Коцюб., І, 1955, 446);

[Принцеса:] Я друга сьогодні поховала, може, завтра зустріну ворога. Бувай здоров (Л. Укр., II, 1951, 219);

Бува́йте [здоро́ві] — прощання з кількома особами або з однією при звертанні до неї на "ви".

Засвистали партизани Вночі по діброві. Виряджали їх дівчата: — Бувайте здорові! (Мал., II, 1956, 79);

Як [ні́би] не бува́ло — зник (зникла і т. ін.) без сліду.

Де ділася та похмурість, той недобрий вогонь в очах? Як ніби й не бувало (Коцюб., І, 1955, 448).

2. Відбуватися (не раз); траплятися.

Диво дивнеє на світі З тим серцем буває! (Шевч., II, 1953, 79);

Часто буває так, що мені мало 24 годин на добу (Коцюб., III, 1956, 369);

[Сергій:] Даруй мені, Лесю. Бувають хвилини — гіркота перемагає (Сміл., Черв. троянда, 1955, 36).

3. Іноді приходити, приїжджати куди-небудь, відвідувати кого-, що-небудь.

Я в пекло стежку протоптала, Я там не раз, не два бувала (Котл., І, 1952, 126);

Поселившись на кілька тижнів у Львові, я часто бував у Франка (Сам., II, 1958, 395);

Під приводом жалоби в домі нареченої перестав [Безбородько] бувати в театрі і відвідувати кіно (Вільде, Сестри.., 1958, 411);

— Даруйте мені мою настирливість, але дозвольте бувати у вас (Донч., II, 1956, 77).

4. Тимчасово перебувати де-небудь.

Тепер, останніми днями я менше буваю на людях (Коцюб., III, 1956, 410);

Коли Марія бувала вдома, посланець чекав, поки вона писала відповідь (Кучер, Чорноморці, 1956, 64).

5. Уживається у знач. зв’язки в складеному присудку.

Погода незвичайно гарна… Тепло, навіть душно буває (Коцюб., III, 1956, 154);

[Любов:] Коли б ви знали, як мені часом буває сором при спогадах, просто хоч крізь землю провалитись!.. (Л. Укр., II, 1951, 70);

Звуки теж бувають всякі — тільки треба уміти їх слухати (Смолич, II, 1958, 14).