бувати

бува́ти / побува́ти у бува́льцях. 1. Багато бачити, зазнавати в житті. Левонтій Петрович тягався по світах, бував у бувальцях, служив в москалях, був військовим писарем (І. Нечуй-Левицький); Побував-таки (старий мандрівник) в бувальцях, бачив білий світ. Атож! Довелось ковтнути і солоного, і гіркого (С. Журахович); // яких. Опинятися у складних, перев. небезпечних ситуаціях. Кумові доводилося бувати у всіляких бувальцях (С. Чорнобривець). 2. Мати непривабливий вигляд, довго чи часто використовуватися; бути не новим. Вигляд у мене був непривабливий. Сірий простенький костюм, що вже й до цього бував у бувальцях, зовсім зім’явся (Ю. Збанацький).

бу́дуть (ви́йдуть) лю́ди з кого. Хтось виросте порядним, гідним і т. ін., досягне певного становища в суспільстві. З нього вже не будуть люди (Укр.. присл..); — Може, з нас щось вийде, може, з нас люди будуть, давайте учитись (С. Васильченко); — Та нічого, обітреться — люди з нього будуть (О. Сизоненко); —Дивись, із тебе ще й люди вийдуть (П. Панч); — Ну, вже гаразд… Може, з мене й справді вийдуть люди… (П. Загребельний); — Дружба, брате, велике діло… А як же інакше? Вся рота хоче, щоб із тебе люди були (О. Гончар). ви́йде люди́на. З його вийде людина (Сл. Б. Грінченка); — Треба ж, голубко,— каже стара,— її на розум навчити. Я скажу те, а ти що друге (інше), то й вийде з неї людина (Марко Вовчок). лю́ди буваю́ть. — З цього будуть люди. З таких завжди люди бувають (І. Сенченко).

о́чі не висиха́ють (не просиха́ють) (від сліз) чиї, у кого, рідко кому. Хтось часто, постійно плаче. Очі їй (Юзі) днів три не висихали від сліз перед Зониним від’їздом (Леся Українка); — На війні до всього звикнеш. Нашого брата стільки перемолотило, що якби за кожним плакав — очі б не просихали (Григорій Тютюнник). о́чі не завжди́ бува́ють сухи́ми. Відвертався, щоб не бачила Докія, що і в нього (у старого) очі не завжди бувають сухими… (М. Стельмах).