ваганти

(лат. vagantes — мандрівний) – мандрівні поети-співці в країнах середньовічної Західної Європи, які виконували пародійні та сатиричні пісні, вихваляючі земні радощі. Пісні В. були попередниками студентських пісень, зокрема, 'Гаудеамуса' — неофіційного гімну усіх студентів.

Значення в інших словниках

1. ваганти — -ів, мн. В 12-14 ст. у деяких країнах Західної Європи – мандрівні актори, автори і виконавці пародійних та сатиричних пісень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. ваганти — ВАГА́НТИ, ів, мн. (одн. вага́нт, а, ч.), іст. У середні віки в країнах Західної Європи – мандрівні актори, поети, співаки – автори та виконавці вистав, пісень, рідше прозаїчних творів звичайно сатиричного спрямування.  Словник української мови у 20 томах
3. ваганти — • ваганти , голіарди (від лат. vagantes — мандрівні; старофранц. goliard — блазень) — середньовічні мандрівні клірики (здебільшого ченці-втікачі), школярі, студенти в Німеччині, Франції, Англії, Пн.  Українська літературна енциклопедія
4. ваганти — вага́нти [від лат. vagans (vagantis) – блукаючий] в 12 – 14 ст. у деяких країнах Західної Європи мандрівні актори – автори і виконавці здебільшого антиклерикальних пісень і вистав.  Словник іншомовних слів Мельничука