ваганти
ВАГА́НТИ, ів, мн. (одн. вага́нт, а, ч.), іст.
У середні віки в країнах Західної Європи – мандрівні актори, поети, співаки – автори та виконавці вистав, пісень, рідше прозаїчних творів звичайно сатиричного спрямування.
Вагантами ставали клірики, які не мали постійної парафії, школярі та студенти, які подорожували з міста в місто в пошуках знань і кращих учителів, утеклі монахи та ін. (з наук. літ.);
Творчість українських мандрівних дяків і школярів нагадує поезію середньовічних вагантів: традиція бурлескної поезії, що межує з пародією, травестією й відвертою сатирою, може вважатися предтечею романтичної іронії (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)