ваганти
вага́нти
• ваганти
, голіарди (від лат. vagantes — мандрівні; старофранц. goliard — блазень) — середньовічні мандрівні клірики (здебільшого ченці-втікачі), школярі, студенти в Німеччині, Франції, Англії, Пн. Італії, які складали сатиричні, любовні, застольні пісні та дотепні пародії на церк. тексти і ритуали. В. переслідувались церквою і властями. В середовищі В. виникло чимало студ. пісень, зокрема "Gaudeamus igitur". Розквіт творчості В. припадає на 12 — 13 ст. В історії укр. л-ри подібне явище — творчість мандрівних дяків.
■ Літ.: Гаспаров М. Л. Поэзия вагантов. В кн.: Поэзия вагантов. М., 1975.
Г. Л. Рубанова.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)