гриф
(нім. Griff — ручка, держак) — 1. У струнних інструментів — спеціальна пластинка з дерева або пластмаси, над якою натягнуті струни. У деяких інструментів Г. поділений на лади. Притискаючи струни до Г., виконавець скорочує або подовжує довжину вібратора — струни і цим змінює висоту звука. 2. У баяна, гармоніки, акордеона — деталь корпусу, до якої прикріплена клавіатура для гри правою рукою. 3. У мідних духових мундштучних інструментів — вузол вентильного механізму. 4. У електромузичних інструментів — контактна планка, на яку виконавець натискає пальцями і, змінюючи напруження, видобуває звуки різної висоти.
Словник-довідник музичних термінів