гриф
ГРИФ¹, а, ч.
1. У міфології стародавнього світу — фантастична істота з головою орла й тулубом лева; грифон.
Величезні кам’яні слони, а також леви і грифи оточують храм (Минко, Намасте.., 1957, 25).
2. Великий хижий птах ряду соколоподібних, що живе в деяких горах і живиться падаллю.
Біологічно схожий на стерв’ятника чорний гриф.. Належить до найбільших хижих птахів (Посібник з зоогеогр., 1956, 117);
Чи не все одно — як помирати?.. У Бомбеї, — нам розповідають, — Грифам хижим тіло залишають… (Шер., Інд. зошит, 1958, 9).
ГРИФ², а, ч. Довга вузька частина струнних інструментів, вздовж якої натягнуті струни.
Йому знову хотілося повернутися на ринг, ..як хочеться скрипалеві доторкнутися до тонкого грифа скрипки чутливими пальцями (Загреб., Європа. Захід, 1961, 54);
Гне майстер гриф, тонку шліфує деку, Кілки виточує й сукає струни з жил (Перв., II, 1958, 99).
ГРИФ³, а, ч. Печатка, штемпель із зображенням чийого-небудь підпису або якогось іншого рукописного тексту, а також відбиток такого підпису чи тексту на документі і т. ін.
Ріго мовчки простягнув йому кілька аркушів глянцевого паперу, на яких красувався герб і гриф графині (Загреб., Європа 45, 1959, 252).
Словник української мови (СУМ-11)