грис

ГРИС, у, ч., діал. Висівки.

Мартоха і її рідня забідкалися, що дитя семимісячне, почали його вигрівати в рожевому пшеничному грисі (Стельмах, Хліб.., 1959, 136).

Значення в інших словниках

1. грис — грис іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. грис — -у, ч., діал. Висівки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грис — ВИ́СІВКИ (відходи борошномельного виробництва, що складаються з розтертих оболонок і деяких інших частинок зерен), МЕЖИ́СІТКА заст., ГРИС діал.; О́БМІШКА (також дерть, яку підмішують у корм тваринам).  Словник синонімів української мови