Орфографічний словник української мови

грис

грис

іменник чоловічого роду

діал.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. грис — -у, ч., діал. Висівки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. грис — ВИ́СІВКИ (відходи борошномельного виробництва, що складаються з розтертих оболонок і деяких інших частинок зерен), МЕЖИ́СІТКА заст., ГРИС діал.; О́БМІШКА (також дерть, яку підмішують у корм тваринам).  Словник синонімів української мови
  3. грис — ГРИС, у, ч., діал. Висівки. Мартоха і її рідня забідкалися, що дитя семимісячне, почали його вигрівати в рожевому пшеничному грисі (Стельмах, Хліб.., 1959, 136).  Словник української мови в 11 томах