дуо

(лат. duo — два, двоє) — 1. Давня назва ансамблю з двох виконавців. 2. В XV — XVI ст. — двоголосна поліфонічна частина вокального, пізніше інструментального твору. В ХVIII ст. термін вийшов із вживання.

Значення в інших словниках

1. дуо — невідм., ч., муз. 1》 Старовинна назва ансамблю з двох вокалістів чи інструменталістів. 2》 заст. Двоголосна поліфонічна частина вокального твору; двоголосний інструментальний твір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. дуо — (від лат. duo – два) стародавня назва інструментального дуета.  Словник іншомовних слів Мельничука