лютня

(польске lutnia, від арабського аль-уд — дерево) — 1. Струнний щипковий інструмент східного походження. Має напівсферичний мигдалеподібний корпус з дерев’яних сегментів, рівну деку з резонансовим отвором коротку широку шийку з ладками на грифі та відігнену під прямим кутом колкову коробку. Струни згруповано в ряди: праворуч — одинарні, додаткові басові; ліворуч — найвища мелодична; парні — налаштовані в унісон або октаву. Звук видобувався плектром або пальцями. 2. Загальна назва інструментів складених хородофонів.

Значення в інших словниках

1. лютня — лю́тня іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. лютня — -і, ж. Старовинний струнний щипковий музичний інструмент східного походження.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лютня — ЛЮ́ТНЯ, і, ж. Старовинний струнний щипковий музичний інструмент східного походження. Вийшли тут наперед війська Військові співці славутні, Всі вони були при зброї, А в руках тримали лютні (Леся Українка); На хорах музики настроювали скрипки...  Словник української мови у 20 томах
4. лютня — Струнний музичний інструмент  Словник застарілих та маловживаних слів
5. лютня — лю́тня (італ. liuto, від араб. аль’уд – дерево) струнний щипковий музичний інструмент.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. лютня — Струнний щипковий музичний інструмент (хордофон) мигдалевидної форми; популярна в XV-XVII ст.  Універсальний словник-енциклопедія
7. лютня — Лю́тня, -ні, -нею; лю́тні, лю́тень  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. лютня — ЛЮ́ТНЯ, і, ж. Старовинний струнний щипковий музичний інструмент східного походження. Вийшли тут наперед війська Військові співці славутні, Всі вони були при зброї, А в руках тримали лютні (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах