лютня
ЛЮ́ТНЯ, і, ж.
Старовинний струнний щипковий музичний інструмент східного походження.
Вийшли тут наперед війська Військові співці славутні, Всі вони були при зброї, А в руках тримали лютні (Леся Українка);
На хорах музики настроювали скрипки, лютні та мандоліни (З. Тулуб);
* У порівн. В ній [перемозі] наше сонячне лице, душа труда, дзвінка, як лютня (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)